Дивіться, хто прийшов: про що свідчать останні кадрові призначення Зеленського

Згідно з регламентом Верховної Ради, депутатський корпус не має права розглядати під час планових пленарних засідань ніяких питань, поки не буде поставлена жирна крапка в земельній тематиці. Нардепи, нагадаємо, ось уже півтора місяця присвячують свою роботу виключно голосуванню за правки до закону про нашумілу земреформу, яких налічується майже чотири тисячі. Саме тому, щоб затвердити на законодавчому рівні ті чи інші нагальні рішення, представники Зе-команди час від часу скликають позачергові засідання Ради. У вівторок, 17 березня, таких зборів відбулося відразу два поспіль. В ході першого, скликаного за ініціативою групи парламентаріїв, розглядався пакет антикоронавірусних законопроектів, над розробкою яких, до речі, спільно працювала влада і опозиція. А ось друге екстрене засідання Ради було скликане за ініціативою президента. У порядку денному значився всього два питання і обидва - кадрові.

Спочатку нардепи приступили до розгляду питання про призначення нового генпрокурора на місце недавно звільненого Руслана Рябошапки. Згідно з Конституцією, кандидатуру головного обвинувача країни подає президент, а затверджує або ж «прокатує» її за допомогою голосування Верховна Рада. Кандидатом господаря Банкової стала в.о. голови Державного бюро розслідувань (ДБР), а до цього - нардеп від «Слуги народу», 42-річна Ірина Венедиктова.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

В Офісі президента (ОП) розглядали три кандидатури. Вакантну посаду потенційно могли зайняти нардеп від СН Сергій Іонушас, заступник керівника ОП Андрій Смирнов і, власне, Венедиктова. Як стверджує головний експерт «StateWatch» Олександр Лємєнов, Зеленський під впливом свого радника Сергія Шефіра і глави ОП Андрія Єрмака зупинився саме на Ірині Венедиктової. За інформацією Лємєнова, вибір був обумовлений не компетентністю і професійними якостями, а особистою відданістю, яку продемонструвала тимчасова керівниця ДБР. «Єрмак і Шефір переконали главу держави, що найкраща кандидатура - максимально лояльна Ірина Венедиктова: а що - красиво і корисно. Варіант зі Смирновим розглядався як найсерйозніша альтернатива нинішньому генпрокурору. Але команду Зеленського злякала навіть не афільованість Смирнова з екс-юристом Януковича Андрієм Портновим і рештою регіональної братії. До слова, тут президент взагалі не бачить особливих проблем. Їх турбувало те, що на Смирнова буде впливати «бічний вітер», що може поставити під сумнів виняткову підпорядкованість генпрокурора Банковій», - констатує Олександр Лємєнов.

До речі, в кулуарах подейкують, що призначити Венедіктову генпрокурором Зеленському діючий віце-спікер Руслан Стефанчук пропонував ще в 2019 році, але тоді «Зе» нібито вважав її неготовою до такого відповідального ділянці роботи. З чуток, в ОП вже підшукали Венедиктовій двох заступників - колишнього заступника голови ГПУ Сергія Кізя (креатура олігарха Ігоря Коломойського) і екс-прокурора Харківської обласної державної адміністрації Юрія Данильченка.

Весною 2019 року Зеленський, будучи ще кандидатом в президенти, публічно представив Венедіктову як експерта своєї команди з питань судової системи. На той момент вона викладала в Харківському університеті імені Каразіна. У Зе-команду, про що сама неодноразово говорила публічно, Венедиктова потрапила завдяки протекції свого давнього знайомого, вищезгаданого Руслана Стефанчук.

«Переконаний, що перш за все професійні та моральні якості запропонованого мною кандидата дадуть можливість забезпечити стабільну і злагоджену роботу органів прокуратури, викорінення корупції в цій системі і ефективне розслідування гучних кримінальних справ», - заявив Володимир Зеленський з парламентської трибуни, представляючи кандидатуру Ірини Венедиктової. Схожі за змістом реверанси в її сторону, що, втім, не дивно, прозвучали і з боку нардепів від правлячої «Слуги народу».

Категорично проти призначення Венедиктової виступили депутати від «Європейської солідарності». За їх словами, Венедіктову відправили в Офіс генпрокурора, щоб вона підписала підозра проти Петра Порошенка, який раніше відмовлявся узгодити Руслан Рябошапка. «Пані Венедиктова - це спроба Зеленського змінити 100% свого генпрокурора Рябошапку на 200% свого генпрокурора Венедіктову для здійснення політичних репресій... Пані Венедиктова - це реванш антиМайдану!», - заявив депутат від ЄС Володимир В'ятрович.

А ось у фракції «Голос» вустами нардепа Інни Совсун заявили про некомпетентність Венедиктової: мовляв, вона свого часу хотіла стати суддею Верховного Суду (ВС), але не пройшла відбірковий конкурс. Чи так це насправді?

В кінці 2016-го - початку 2017 року Ірина Венедиктова дійсно брала участь в конкурсі на посаду судді Касаційного цивільного суду в складі ЗСУ. Вона пройшла два етапи відбору. Перший - анонімне тестування. Питання стосувалися Конституції, антикорупційного законодавства, рішень Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), а також профільних законів - в її конкретному випадку з галузі цивільного права і процесу. В результаті вона набрала 73 з 90 можливих балів. На другому етапі, а це було вже практичне завдання, конкурсанти повинні були написати проект судового рішення на основі матеріалів судової справи. На цей раз Венедиктова набрала лише 45 з 120 можливих балів. За сумарним підсумком двох конкурсів на наступний етап вона не пройшла - при мінімально необхідних 125 балах у неї було тільки 118. До речі, цікавий нюанс: тоді ж конкурс провалив і нинішній перший віце-спікер Руслан Стефанчук.

Утім, як би там не було, в кінцевому рахунку, після нетривалих, але яскравих дискусій навколо «за» і «проти» кандидатури Венедиктової, її в якості генпрокурора підтримали 269 нардепів. Таким чином, Ірина Венедиктова стала першою жінкою-генпрокурором в історії України.

«Обіцяю не продавати справи, не зливати їх і стояти виключно на принципах верховенства права», - заявляє пані Венедиктова.

Якщо геть відкинути всі політичні компоненти, пов'язані з призначенням Венедиктової і їх можливий вплив та подальшу стратегічну і тактичну поведінкову лінію Офісу генпрокурора, то найбільші побоювання у експертів викликає те, що нова глава ОГ - фахівець в сфері цивільного, а не кримінального права, і ніколи не працювала в прокуратурі. Втім, деякі її попередники і зовсім не мали юридичної освіти...

Відразу після затвердження Ірини Венедиктової на посаді генпрокурора, нардепи приступили до розгляду другого і останнього питання пленарного порядку денного - затвердження кандидатури Ігоря Петрашка на позицію міністра економіки і аграрної політики.

«Протягом останніх семи років Петрашко керував великою компанією в 30 тисяч чоловік, тому у нього є потужний менеджерський досвід. Також він має широкі міжнародні зв'язки. На сьогодні я вважаю його одним з кращих економістів в Україні, який дійсно зможе допомогти нам рухатися вперед, в тому числі напередодні економічної кризи», - так охарактеризував Ігоря Петрашко з парламентської трибуни прем'єр Денис Шмигаль. У свою чергу, сам кандидат в міністри позначив два ключові пріоритети: дерегуляція і зростання промислового виробництва.

Завдяки 243 голосам нардепів Ігор Петрашко був затверджений на міністерській посаді. До слова, вже перші хвилини його перебування в новому статусі ознаменувалися забавним конфузом: Петрашко вийшов складати присягу ні до трибуни парламенту, а до крісла, де зазвичай розміщується в сесійній залі ВР президент. Після цього депутати вказали Ігорю Петрашку на його помилку, а спікер Дмитро Разумков пожартував: «Сміливо!». Тоді, розгублено посміхаючись, новоспечений міністр розвернувся і відійшов до трибуни...

Ігор Петрашко - досвідчений менеджер топ-рівня. Він вперше в політиці і раніше не займав ніяких державних посад. Втім, передумови були: у 2015 році його називали одним з претендентів на крісло глави Державної фіскальної служби, але тоді щось, десь щось не зрослося.

За освітою Петрашко - управлінець. Закінчив Львівський національний політехнічний університет зі ступенем бакалавра бізнес-адміністрування. Навчався за програмою обміну в Великобританії, стажувався в Карловому університеті в Празі (Чехія). Потім отримав диплом MBA бізнес-школи при університеті Вандербільта в США.

У новоспеченого міністра економіки за плечима досить великий досвід роботи у фінансовій сфері, аграрному секторі, а також антикризового менеджменту в різних великих компаніях.

Свою кар'єру Ігор Петрашко починав як консультант з корпоративної реструктуризації в консорціумі компаній під егідою «TACIS». Потім в 2001- 2002 році працював з продуктами і активами в енергетичній галузі в складі групи структурування угод компанії «Enron». Далі два роки трудився старшим консультантом американської компанії «GlobalSpec» - провідного постачальника послуг в області інтернет-пошуку і онлайн-реклами для компаній промислового та науково-технічного сектору, де відповідав за стратегічне планування і корпоративні фінанси.

З 2004 до 2007 року нинішній міністр економіки керував групою з надання консультаційних послуг по M & A в московському і київському представництвах компанії «Ernst & Young». Після цього протягом шести років очолював інвестиційно-банківське управління і був керуючим директором інвесткомпанії «Трійка Діалог Україна», звідки перейшов в департамент корпоративного бізнесу в «Ощадбанку Росії».

У квітня 2013 року Петрашко запросив на роботу власник одного з найбільших українських агрохолдингів «Укрлендфармінг» Олег Бахматюк. До речі, навіть зараз - після призначення на міністерську посаду, він як і раніше присутня серед топ-менеджменту на сайті УЛФ та значиться там як голова ради директорів.

Кандидатуру наступника Тимофія Милованова в вітчизняному експертному середовищі, на увазі його неоднозначного бекграунду сприйняли по-різному. Наприклад, Олексій Голобуцький, заступник директора «Агентства моделювання ситуацій», коментуючи призначення Петрашка на міністерську позицію, напирає на професіоналізм: «Прем'єр Шмигаль в ситуації жорсткого цейтноту і порожній лави запасних, знайшов людину на посаду міністра одночасно економіки, торгівлі і сільського господарства, економіста з майже 25-річним стажем. Петрашко з його досвідом кризового менеджменту під час війни в сільгосп-холдингу на 30 тисяч робочих місць «Укрлендфармінг» - максимально підходяща кандидатура за всіма трьома напрямками. Він встиг за свою кар'єру попрацювати і в сфері великих міжнародних інвестицій, і в сфері кризового менеджменту корпорацій, і в сільському господарстві. Десятиліття роботи з міжнародними корпораціями - це розгалужені особисті зв'язки з найбільшими інвесторами світу і міжнародними фінансовими структурами. Бо намір Зеленського отримати допомогу від МВФ у зв'язку з пандемією коронавируса - далеко не гарантія отримання грошей від МВФ. І великі інвестиції в будь-якому випадку вигідніше міжнародних запозичень. Професійний досвід нового міністра дозволяє сподіватися, що переговори з цими структурами будуть результативними ».

У свою чергу, головний редактор відомого проекту «Слідство-Інфо» Анна Бабинець звернув увагу на російське минуле нового міністра, а також одіозність деяких компаній, де трудився Петрашко. «Бекграунд нового міністра економіки Ігоря Петрашко вражає. Особливо на порозі світової економічної кризи. Сім років роботи на «зашкваренние» російські контори. Про «Ощадбанку Росії» не буду, тут все гранично ясно. А ось про компанію «Трійка Діалог», якій наш новий міністр віддав шість років професійного життя, скажу пару слів. Рік тому колеги з «OCCRP» (Центр по дослідженню корупції і організованої злочинності, - Ред.) Викрили офшорну схему по відмиванню мільярдів доларів російським інвестбанком «Трійка Діалог» - материнською компанією «Тройка Діалог Україна», де працював наш міністр Петрашко. Офшорна структура обслуговувала російських чиновників і оточення Путіна - вони отримували сотні мільйонів з цієї мега-пральні. Не знаю, яких економічних стратегій навчили пана Петрашка роботодавці-росіяни, але, мабуть, з перекачуванням грошей через офшори для топ-чиновників проблем не буде», - зазначила журналістка.

У цілому, ті з експертів і політиків, які виступають умовними адвокатами нового міністра економіки, констатують: він точно не профан в економіці, а все вправні менеджери раніше працювали в тих чи інших великих структурах. «Без досвіду роботи можна тільки фотографа або самокатників знайти, які вже показали на що здатні. А за тим, щоб Петрашко працював на країну, має стежити НАЗК, НАБУ, ДБР. Благо подібних структур наплодили предостатньо», - каже політолог Олександра Решмеділова.

Її логіка збігається з нещодавно озвученої позицією президента Зеленського, мовляв, олігархи завжди наймають кращих. Втім, логіка - досить спірна, оскільки головне завдання олігарха - присмоктатися до державного бюджету. Відповідно, в його оточенні знаходяться не найкращі менеджери, а персонажі, які професійно вміють «пиляти» державні гроші.

Не секрет, що субвенції на розвиток всього українського агросектора отримують лише кілька найбільших холдингів. Серед них і компанія Бахматюка, якої до призначення в Кабмін керував Ігор Петрашко. Кілька «обраних» агрохолдингів тільки протягом 2017 року одержали 517 мільйонів гривень бюджетних дотацій. Чи має такий підхід щось спільне з організацією справжньої конкуренції, повноцінного агроринку і реального менеджменту - питання риторичне. І, до речі кажучи, за даними Нацбанку, заборгованість корпорації Бахматюка перед державою на сьогодні становить 29,3 мільярда гривень. Це - на порядок більше, ніж передбачені в держбюджеті-2020 кошти на ліки для українців...

Наталія Ромашова

Читайте також: В Україні з'явився міністр економіки

Читайте також: Шмигаль попередив, що Кабмін введе режим НС через коронавірус