Дістати всіх: як нардепи хочуть спростити процедуру заочного засудження Януковича

Автором законопроекту про скасування розшуку через Інтерпол є нардеп від правлячої «Слуги народу» Владлен Неклюдов, який в парламенті очолює підкомітет з питань діяльності органів прокуратури комітету Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності. До свого депутатства 47-річний Неклюдов працював в прокуратурах Кривого Рогу і Дніпра, де займався наглядом над органами по боротьбі з організованою злочинністю. Тобто, ініціатор нововведень до Кримінального кодексу, скажімо так, глибоко в темі.

За словами пана Неклюдова, документ розроблений «для невідворотності покарання осіб, які вчинили злочини і для уникнення покарання виїхали за межі України». Він пояснив, що в чинному КПК спеціальне досудове розслідування прив'язане до оголошення людини в міжнародний розшук, що робить органи попереднього розслідування і прокурора залежним від того, чи виставить Інтерпол так звану «червону картку» - позначене червоним кольором оголошення на сайті міжнародної поліцейської організації про розшук особи, якого одна з країн-учасниць організації звинувачує в злочині. Відзначимо, що на даний момент на сайті Інтерполу «червоним» світяться 58 українських громадян.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Для розміщення спецкарточки на сайті Інтерполу існує низкеа обмежень, зокрема: злочин, за яке розшукується особа, є злочином в більшості країн світу, покарання за злочин становить не менше 2 років позбавлення волі і т.п. Слід окремо зазначити, що публікація «червоних карток» не є автоматичною процедурою, тому Інтерпол на своє міркування може відмовитися розміщувати оголошення на розшук, що він нерідко і робить, апелюючи до політичного підтексту.

При цьому, навіть розміщені картки Інтерпол може видалити після додаткового вивчення питання. Так, наприклад, з сайту Інтерполу були видалені розшукові картки президента-втікача Януковича, екс-прем'єра Азарова і двох його міністрів - оборони Михайла Єжеля і охорони здоров'я Раїси Богатирьової. Характерно, що в свій час Інтерпол відмовив офіційному Києву в публікації «червоної картки» на командира одного з сепаратистських об'єднань «ЛДНР» Арсена Павлова, більш відомого, як «Моторола». В його історії побачили ознаки політичного переслідування...

Однак в цілому, якщо прибрати форс-мажору і виборчі підходи Інтерполу, то «червона картка» знімається в разі, якщо досягнута мета її розміщення - встановлено місцезнаходження особи, проведено затримання або ж екстрадиція. З цієї причини, наприклад, був знятий з розшуку міністр фінансів часів Януковича Юрій Колобов, якого, втім, згодом, влада Іспанії відмовилася видати Україні.

Зараз механізм кримінального процесу передбачає, що підозрюваного або обвинуваченого, в разі неприбуття без поважної причини більше двох разів, правоохоронці повинні оголосити в міждержавний і/або міжнародний розшук. Це обов'язкова умова для того, щоб проводити заочне наслідок і виносити заочний вирок. У законопроекті «слуги» Неклюдова пропонується взагалі прибрати згадки про міждержавний і міжнародний розшук. В результаті повинен залишитися лише внутрішньоукраїнський розшук, і його оголошення буде досить для ведення заочного процесу.

«Для того щоб зараз заочно засудити людину - всіх тих, хто зараз знаходяться в Росії, на окупованих територіях, які втекли «беркутівців», треба людину оголосити в міждержавний або міжнародний розшук. В міждержавний ми не можемо оголосити, оскільки це тільки по країнах СНД. Росія нам говорить, мовляв, ми не видамо цю людину, оскільки це не відповідає державним інтересам Російської Федерації... Тому ми повинні мати інструмент, щоб тих людей, які знаходяться в Росії і на непідконтрольних територіях, які все-таки де-юре належать Україні, оголосити в розшук і заочно засудити», - зазначає член комітету з питань правоохоронної діяльності Олександра Устинова з «Голосу».

У пояснювальній записці до законопроекту автори без будь-яких дипломатичних витіювато констатують, що Інтерпол гранично часто відмовляється оголошувати підозрюваних в міжнародний розшук, мотивуючи свої рішення в основному «наявністю ознак політичного переслідування». Відзначимо, що не далі як тиждень тому, законопроект про спрощення процедури заочного засудження було прийнято фактично конституційною більшістю в першому читанні. Своє «так» нововведенням до КПК сказали практично одноголосно всі фракції і депгрупи, за винятком ОПЗЖ.

У «Слугу народу», яка дружно натиснула зелені кнопки, особливою позицією відзначився нардеп Євген Шевченко, який є адептом «совка» в нинішній Раді. Що ж стосується Оппоплатформи, що складається з 44-х осіб, то тут ситуація склалася за принципом «що хочу, те співаю». «За» документ не проголосував ніхто з опзжистов, а в іншому думки розділилися. Наприклад, Волошин, Фельдман, Плачкова утрималися, а колишній заступник генпрокурора Ринат Кузьмін, будучи в сесійній залі, вирішив взагалі не голосувати. При цьому червону картку натиснули Шуфрич, Ківа, Папієв, Юрій Павленко і... Григорій Суркіс, якого в парламенті можна побачити вкрай рідко. А ось такі нардепи як Медведчук, Рабинович і Тарас Козак, яких в майбутньому, не виключено, даний закон може торкнутися безпосередньо, на пленарне засідання зовсім не прийшли. Втім, на результат на табло позиція окремих нардепів від ОПЗЖ, та й цієї фракції в цілому, зовсім ніяк не вплинула б.

Тим часом слід зазначити, що в європейських країнах до заочного судочинства відносяться вельми обережно. Присутність обвинуваченого в судовому процесі в якості основної гарантії справедливого суду передбачено міжнародними договорами, які підписувала і Україна.

Зокрема, це Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Європейська конвенція з прав людини, - наголошується в дослідженні про міжнародний досвід заочного судочинства Global Rights Compliance - організації, яка надає консультативні послуги та судову підтримку в області прав людини і міжнародного гуманітарного права. Водночас, GRC вказує, що жоден міжнародний або регіональний договір про права людини прямо не забороняє проводити судові розгляди за відсутності обвинуваченого.

«Більш того, існує загальний консенсус на міжнародному рівні про те, що право обвинуваченого бути присутніми на судовому розгляді не є абсолютним і може бути предметом певних обмежених виключень», - акцентують експерти GRC.

Відзначимо, що після прийняття в лютому 2017 року закону про заочний судочинстві українська Феміда вже виносила заочні обвинувальні вироки. Так, Дзержинський міськсуд Донецької області заочно засудив до 12 років позбавлення волі так званого «міністра внутрішніх справ» самопроголошеної «ДНР» Олексія Дикого. Бердянський суд Запорізької області засудив до дев'яти років ув'язнення з конфіскацією майна колишнього заступника начальника міськвідділу поліції Тореза Донецької області Вадима Мазіна, який в 2014 році змінив присяги і залишився на окупованій території. А Новоайдарський районний суд Луганської області засудив до п'яти років позбавлення волі заочно жителя Щастя за участь в організації сепаратистського «референдуму» в «ЛНР».

Українські суди протягом 2017-2018 років дозволили заочне розслідування відносно колишнього глави уряду Миколи Азарова, віце-прем'єра Сергія Арбузова, екс-міністра фінансів Юрія Колобова, доходів і зборів - Олександра Клименка, енергетики - Едуарда Ставицького, внутрішніх справ - Віталія Захарченка та його заступника Віктора Ратушняка, бізнесмена Сергія Курченка, колишнього депутата Верховної Ради Олександра Шепелева, екс-начальника головного управління МВС України в Києві Валерія Коряка і колишнього глави СБУ Олександра Якименка. У лютому 2018 го тодішній генпрокурор Юрій Луценко обіцяв, що «в цьому році» почнуться судові процеси над Азаровим, Олександром Арбузовим, Курченко, Клименко, Ставицьким, Захарченко, Якименко. У підсумку, все заглохло.

Про необхідність врегулювання процедури заочного правосуддя найчастіше говорять в контексті «справ Майдану». «Заочне правосуддя - це принципове питання, яке підтримане Адвокатською групою і правозахисниками. Законопроект, який врегулює процедуру заочного засудження, як запевняє генпрокурор Ірини Венедиктова, дозволить завершити судовий розгляд з убивств на Інститутській 20-го лютого і почати заочні судові процеси проти колишнього керівництва держави щодо подій 18-20-го лютого», - зазначає у себе на Facebook відомий журналіст Юрій Бутусов, окремо підкреслюючи, що заочне засудження - це єдина на сьогодні методика, яка дозволить поставити крапку у вигляді судових вердиктів в резонансних справах часів Революції гідності.

Натомість критики законопроекту про заочний засудженні вважають, що його твердження призведе до всіляких зловживань з боку влади. «Згідно з документом, оголосити в розшук правоохоронці тепер зможуть, якщо невідоме місцезнаходження підозрюваного або якщо він ухиляється від явки за повісткою, і «є підстави вважати», що він знаходиться в іншій країні або на «тимчасово окупованих територіях України». Розумієте, формулювання «є підстави вважати», по суті своїй є оціночним і відкриває широке вікно можливостей для довільного тлумачення. В результаті прийняття цього закону, за допомогою інструменту заочного засудження, влада може вдатися до шантажу всіх підозрюваних або обвинувачених, які зараз недоступні для вітчизняного правосуддя», - зазначає off records в розмові з Lenta.UA представник однієї з так званих проєвропейських опозиційних фракцій ВР, який в момент прийняття закону в першому читанні був відсутній в сесійній залі ВР.

У цілому ж, як свідчать результати голосування, а також оцінки, домінуючі в експертному середовищі, питання про заочний засудженні давно назріло і перезріло. Дійсно, якщо врахувати, що Інтерпол відмовив в розшуку, наприклад, командира беркутівської «роти вбивць» Садівника і екс-генпрокурора Пшонки, назвавши їх справи політично вмотивованими, без нововведень в КПК притягнути до відповідальності vip-втікачів, так чи інакше причетних до кровопролиття на Майдані, апріорі не представляється можливим.

Але знову-таки, питання: чому за п'ятирічку правління постмайданна влада, маючи всі важелі, які не врегулювала ці законодавчі прогалини? Предметну відповідь в ефірі одного з політичних ток-шоу на днях дав екс-генпрокурор Юрій Луценко: «Суди над чиновниками часів Януковича не відбулися тому що втратив чинність закон про заочний засудження осіб, які перебувають поза територією України. Сім разів, будучи на посаді генпрокурора, я намагався відновити цю норму КПК в парламенті. Сім разів це рішення провалювали. Сумно, але провалювали його в основному депутати партій, які прийшли з Майдану. Хтось боявся за себе. Хтось був пов'язаний з втікачами. Хтось не хотів дати перемогу політичним опонентам в умовах наближення президентських виборів».

Наталія Ромашова

Читайте також: У Раду внесли законопроект про колаборантів

Читайте також: Помножилися на нуль: навіщо нардепи повернули в.о. міністра Вітренку всі повноваження