Деолігархізація або імітація: справді Зеленський намір боротися з фінансовими гегемонами

Поява законопроекту, який вводить в законодавчі рамки всім добре відоме поняття «олігарх», в Раді національної безпеки і оборони (РНБО) анонсували ще ранньою весною. Уже тоді ця ідея викликала шквал критики в політичних та експертних кругах, оскільки її розглядали не інакше як чергову спробу Банкової зміцнити особисту владу президента і зміцнення санкційних повноважень Радбезу. Та чи так це насправді?

Законодавче дітище Володимира Зеленського носить досить довгу назву: «Про запобігання загроз національній безпеці, пов'язаних з надмірним впливом осіб, які мають значний економічний або політичний вага в суспільному житті». У пояснювальній записці до законопроекту Зе, що є де-юре автором проекту закону уточнює, що відноситься до олігархів, як до загрози, і хоче обмежити їх вплив на життєво важливі для держави процеси. При цьому, що дуже примітно, ключова роль у боротьбі з олігархами відводиться підконтрольному президенту РНБО.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

У тексті є багато визначень, пов'язаних з різними засобами масової інформації (ЗМІ) - телебаченням, друкованими та інтернет-виданнями, а також тому, кому вони можуть належати. Це апріорі наштовхує на думку, що одна з ключових цілей даної законодавчої ініціативи президента - обмежити вплив олігархів на політику, яку їм «дарують» підконтрольні медіа. Водночас в документі набагато менше уваги приділяється впливу олігархів на економіку, хоча, власне, цього насамперед очікували від відомого гасла Зеленського «будувати країну без олігархів»...

Якщо законопроект схвалять, він вступить в силу через півроку і буде діяти протягом десяти років.

Олігархами Зеленський пропонує вважати людей, які підпадають щонайменше, під три критерії з чотирьох: участь у політичному житті, значний вплив на засоби масової інформації, статус кінцевого бенефіціара підприємства, що є природною монополією, наявність підтверджених активів в розмірі більш ніж один мільйон прожиткових мінімумів станом на 1 січня нинішнього року (зараз це 2, 227 млрд грн). При цьому що показово, медійні активи в розрахунку стану олігархові не враховуються.

Участь у політичному житті залежить від того, що певний особа займає вищі державні посади (від президента до депутата, міністра, керівника Нацбанку або генпрокурора), числиться в керівництві партії чи фінансує її.

Медійний вплив «підозрюваного в олігархії», згідно із законопроектом Зе - це пряме або опосередковане володіння ЗМІ. Ця норма може також застосовуватися і ретроспективно, коли такі ознаки були на час введення закону в дію, а потім ЗМІ виявилося в руках пов'язаної особи, «наприклад, телеканал переписали на кота».

Примітно, що якщо медійні активи персонажа, якого підозрюють в олігархії, перейдуть на-віч з бездоганною діловою репутацією, то нового власника ЗМІ вже не будуть розглядати як можливого олігарха. Бездоганність репутації покупця медіа підтверджує Національна рада з телебачення і радіомовлення.

Уявлення про те, щоб визнати кого-небудь олігархом, може подавати уряд, будь-який з членів РНБО, НБУ, СБУ або Антимонопольного комітету. Однак остаточне рішення (яке вводиться в дію указом глави держави) - за Радою нацбезпеки і оборони, який, як відомо, очолює президент.

У разі якщо Рада безпеки визнає якась особа олігархом, воно - обличчя - потрапляє до спеціального реєстру. «Щасливчикам» забороняється: фінансово підтримувати політичні партії і бути покупцем або ж бенефіціаром об'єктів великої приватизації. Крім того, олігархи повинні будуть подавати такі ж декларації, як і держслужбовці за законом «Про запобігання корупції».

Вийти з реєстру олігархів можна «в разі встановлення факту відсутності не менше двох ознак з перерахованих в проекті закону чотирьох». Рішення про це також приймає РНБО, але перед цим «пацієнт» повинен звернутися туди із заявою і документально підтвердити, що більше не підпадає під ознаки олігарха.

Проект «антиолігархічного» закону має ще одну цікаву норму - державні службовці повинні подавати інформацію про свої контакти з тими, хто потрапив до реєстру олігархів. У декларації про контактах необхідно буде вказати, хто її подає, з ким з олігархів або їх представниками розмовляв, а також дату, місце і короткий зміст розмови. Ці відомості будуть стікатися в спеціальний орган, який створить РНБО.

Секретар Радбезу Олексій Данилов назвав президентський законопроект дуже важливим, але зауважив, що до нього потрібно застосовувати і додаткові важелі: «Цей крок - безпрецедентний в історії України, і, без перебільшення, вирішальний для її сучасності та майбутнього. Однак оскільки корупційна олігархічна система послідовно і системно будувалася протягом трьох десятиліть, її неможливо зламати відразу, і тому необхідний комплексний підхід».

У цьому комплексному підході, за словами пана Данилова, зокрема повинні з'явитися закони про лобізм, «ефективні антитрастових заходи протидії діяльності олігархічних монополій і захист інвестицій через ефективну судову систему».

Деолігархізаціонная ініціатива президента Зеленського викликала реакційний аншлаг в соцмережах. Сьогодні коментатори навперебій змагаються в балакучості, впадаючи в крайності. Якщо хтось вважає документ вироком, наприклад, для екс-президента Порошенка, який, на відміну від усіх відомих олігархів, є чинним політиком вищого ешелону, то інші переконані: законопроект - це поки що ні підписаний пакт з фінансовими товстосумами, яким не загрожує нічого, крім клейма «олігарх».

Як би там не було, але на сьогодні ключове питання полягає в тому, чи погодяться олігархи грати роль громадських ізгоїв? Від відповіді залежить результат на парламентському табло, адже не секрет, що практично всі олігархи нашої країни мають власне представництво у Верховній Раді...

Наталія Ромашова

Читайте також: Став відомий порядок денний засідання РНБО 4 червня

Читайте також: Зеленський взявся за закон про електронні ЗМІ