Cлава - не слава: з чим пов'язана відмова Вакарчука від депутатства і чому "слуги" не пустять його з Ради

Лідер партії «Голос» і нардеп Святослав Вакарчук ламає всі стереотипи і наочно демонструє: в одну річку можна увійти двічі. У четвер, 11 червня, на спеціально скликаному брифінгу він розповів, що написав заяву про складання повноважень парламентарія. Як відомо, Вакарчук уже був нардепом VI скликання, але протримався в Раді трохи більше року. Багато експертів прогнозували, що музикант буде балотуватися на президентських виборах в 2019 році, проте в цю виборчу сутичку він вступати не став. Замість цього створив партію «Голос», з якої і пройшов до ВР нинішнього IX скликання. При цьому лідером фракції Вакарчук не став, а в березні передав і повноваження глави партії Кірі Рудик.

Відзначимо, що з моменту обрання Вакарчука депутатом VI скликання до моменту складення повноважень пройшло 389 днів. Цього разу Вакарчук протримався ще менше: з дати виборів до дати написання заяви минуло лише 287 днів.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

За час поточної каденції він подав 8 законопроектів, тоді як в VI скликанні не було жодної ініціативи авторства Вакарчука. Депутатських запитів, як в VI скликанні, так і в IX, Вакарчук не подавав. Він був присутній на 71 пленарному засіданні Ради VI скликання (56 пропустив) і на 75 засіданнях ВР поточного скликання (23 прогулу). Також він набагато частіше виступав на засіданнях: 31 раз проти 5.

Офіційні причини дострокового відходу з парламенту в перший і другий раз кардинально різні. «Політичне життя держави звузилося до безжальної боротьби за владу. Її жертвами стають не лише моральні принципи, а й нацiональнi iнтереси, про яких так часто говорять політики всіх кольорів і таборів. При таких обставинах єдиний спосіб бути собою - це піти», - заявив Вакарчук в 2008 році. Зараз же нардеп вважає, що його місія виконана: метою було привести в парламент професійних, порядних і патріотичних людей. На думку Вакарчука, це йому вдалося.

Як позначиться рішення про відмову від депутатства на подальшій професійній діяльності Вакарчука, яка доля очікує «Голос» і виправданими чи є кроки, подібні до того, який скоїв Вакарчук, завівши на своєму імені і іміджі групу людей в парламент, а потім намагаючись раптово покинути будівлю на Грушевського? Відповіді на ці питання Lenta.ua шукала разом з експертами.

«Я працював разом з Вакарчуком в парламенті і в сесійній залі сиділи неподалік. Тоді, пам'ятаю, його вчинок зі здачею мандата мені здавався дивним. Пізніше, коли він уже перестав бути депутатом, ми якось зустрілися і з його слів я зрозумів, що політика - це абсолютно не його і він значно більше може зробити для України, перебуваючи там, де може краще себе проявити, тобто в творчості . І ось він знову повторив шлях...», - каже в коментарі Lenta.ua екс-нардеп і земляк Вакарчука Володимир В'язівський.

На останніх парламентських виборах екс-депутат допомогою свого голосування дав «Голосу» путівку у велику політику і зараз не шкодує про це: «У партії, яку створив Вакарчук, я бачу багато тямущих і грамотних людей. Більш того, вважаю, що фракція «Голос» - найбільш професійна і компетентна з усіх, представлених в ВР політсил. Інша справа, що у них не вистачає коштів на самопіар, щоб розповідати величезної аудиторії про все те корисне для країни, що вони роблять під куполом Ради. Я, віддавши свій голос за «Голос» зі своїм вибором не помилився. А те, що Вакарчук склав мандат особисто для мене нічого означає, оскільки він привів із собою дуже і дуже класну в усіх відношеннях команду, яка ніколи, ні за яких обставин не буде здавати український національний інтерес».

Політексперт Олександр Кочетков переконує Lenta.ua, що Вакарчук належить до тієї категорії творчих людей, які не знають, що вони утнуть не тільки на наступний день, але і через годину, тому нічого дивного в його вчинок з відмовою від мандата немає. «Некерована непередбачуваність - це невід'ємна риса творчих людей, до яких безсумнівно належить Вакарчук. Безпосередньо для самої людини це непогано, оскільки він стає схожим на інших, але неприборкана спонтанність і політика - речі несумісні. Вакарчук до своїх спалахів політичної активності відноситься як до якихось легким туристичним подорожам, а не як до процесу служіння виборцям. І зараз ми втратили не тільки умовного політика Вакарчука, а й реально потужну творчу фігуру, оскільки без наслідків такі хаотичні метання не проходять, і шанувальники його творчості зараз відчувають якщо не відразу до нього, то недовіра точно», - підкреслює Кочетков.

Вчинок Вакарчука свідчить лише про одне: він так і не зміг з другої спроби стати політиком, - констатує в розмові з нашим виданням політолог Петро Олещук і додає, що своєю «анти-мандатною» витівкою він остаточно поховав свої перспективи стати коли-небудь взагалі загальнонаціональним лідером, оскільки на третій раз йому не повірять навіть найбільш наївні громадяни. «Вакарчук власноруч поставив жирну крапку на своїх, як політика перспективи», - резюмує експерт.

«У своїх оцінках постараюся бути максимально обережним, оскільки у нас з Вакарчуком нормальні відносини. Я вважаю, що в поєдинку з лінії «концерти-законотворчість», перемогла музика. Законодавча діяльність - це насправді дуже важкий, часто нудний до нудоти працю. І всі ці нюанси потрібно ретельно зважувати до того, як йти в парламент і вести туди з собою команду, а не після приходу до Верховної Ради», - підкреслює в розмові з Lenta.ua екс-нардеп і політолог Олесь Доній. Він, на відміну від переважної більшості своїх колег, вважає, що виборці Вакарчука поставляться до його політичного харакірі з розумінням: «Люди, які голосували за Вакарчука, знали, що він, як людина творча, може здійснювати вчинки, керуючись сьогохвилинними емоціями. Тому, його виборець його зрозуміє, але те, що своїм відходом з парламенту напередодні місцевих виборів він завдав колосального удару по партії - факт. Можливо, «Голос» зараз підійшов до тієї межі, коли потрібно задуматися над об'єднанням з ідеологічно близькими політичними силами».

Абстрагуючись від конкретного моменту зі здачею мандата, політолог Ігор Лосєв говорить про небезпеку творчих людей «Особисто я знаю багатьох людей, які перед стартом останньої президентської виборчої кампанії дуже жалкували, що свою кандидатуру висунув Зеленський, а не Вакарчук. А тепер уявіть собі на секундочку, якби у нас главою держави став Вакарчук. Це, повірте, було б стократ гірше, ніж є зараз. Вакарчук - людина, який продемонстрував, що таке почуття як відповідальність абсолютно йому не властиво. Ну, як так можна поступати по відношенню до своїх громадян? Один раз прийшов, посидів трохи, пішов. Тепер ось пройшов друге коло - чорти що і з боку бантик». Але Вакарчук у своєму метанні між творчістю і політиком не самотній», - нагадує Lenta.ua Лосєв і як приклад наводить ім'я Руслани Лижичко, яка під час Помаранчевої революції у 2004 році активно підтримувала кандидата в президенти Віктора Ющенка, а пізніше була радником прем'єра Януковича.

З березня 2006 року Руслана стала депутатом Верховної Ради від «Нашої України». Незабаром відмовилася від депутатського мандата. «Політик, як і чиновник - це професія і не кожна людина витримає всі її «принади». Я, наприклад, свого часу спробував попрацювати чиновником. Місяць протримався, втік без оглядки і більше в цю сферу ні ногою. У цьому сенсі, чисто по-людськи, я розумію Вакарчука. Він творча особистість, ну, як, питається, йому висидіти в цій конторі, що діє під вивіскою «Верховна Рада»? Так для нього це навіть фізично боляче, мовчу вже про психологічні терзання. Але Святослав здійснив абсолютно безвідповідальний вчинок, коли вдруге поліз в політичне болото і обдурив людей, які покладали на нього певні надії», - робить висновок Ігор Лосєв.

Політолог Юрій Романенко, аналізуючи для Lenta.ua «втечу» Вакарчука з парламентського корабля, підкреслює: «Вакарчук - людина великих амбіцій, однак практика показує, що навіть здорові амбіції умовного хорошу людину не мають нічого спільного з політичною реальністю, де потрібно володіти куди більшим набором якостей. Не може балерина займатися діяльністю сантехніка, а вчений не зможе виконувати працю військового. Кожна професія має на увазі відповідні характеристики і часто те, що добре в одній сфері - погано в інший».

Оцінюючи вчинок Вакарчука, Юрій Романенко апелює до власного політичного чуттю і прогнозує, що схожа доля чекає і президента: «Уже зараз чітко видно, як Зеленський бореться зі своєю природою, яка абсолютно не про політику. У Зеленського, як мені здається, набагато більше бійцівського духу, ніж у Вакарчука, але, тим не менш, шоу-бізнес єство продовжує сильно-сильно тяжіти над ним».

Святослав Вакарчук в черговий раз створив в очах певної частини суспільства світлу ілюзію, яку грубо і безжалісно зруйнував, - каже Lenta.ua політолог Валентин Гладких. «Одного разу у відомого баскетболіста Шакіла О'Ніла в одній з телестудій запитали: «Як ви ставитеся до критики, адже у вас був вельми і вельми невдалий сезон?». Він відповів так: «Знаєте, заробляючи десятки мільйонів доларів на рік, можна собі дозволити ставитися до критики цілком спокійно». Так і з Вакарчуком. Плювати йому, що про нього тепер будуть думати. До речі, не виключено, що він і втретє піде в парламент. Пам'ятайте, як у фільмі: «Він і втретє ходив за ялинкою і приніс її, але це було вже навесні, і він відніс її назад», - іронізує Гладких.

Непривітно політичну долю пророкує він «осиротевшему» «Голосу»: «Частина їх електорату перейде до Зеленському, частина«доїсть» «Євросолідарності», інших же поглине величезний сегмент «проти всіх». А на «Голосі» можна ставити хрест, у них немає взагалі ніяких політичних перспектив».

Безпосередньо в парламенті крок Святослава Вакарчука оцінюють по-різному. З недавніх пір лідер партії «Голос» Кіра Рудик називає це рішення цілком логічним і, більш того, закликає, щоб інші партійні ватажки, «які вже віджили своє», надходили також. Так, так і є собі картина, як, наприклад, Порошенко, Тимошенко або Медведчук, що знаходяться на політичному небосхилі країни не одне десятиліття, побігли писати заяву про складання депутатських повноважень.

До речі, про повноваження. У розмові з Lenta.ua нардеп від пропрезидентської «Слуги народу» Олександр Качура не виключає, що Вакарчука, незважаючи на його бажання, можуть і не позбавити мандата. «Ми з моїм колегою по фракції билися об заклад на предмет того, буде Святослав відмовлятися від депутатства до вересня або після. Я говорив, що «до» і тепер виграв пляшку... Але я вважаю, що ми, як партія влади і свідомі парламентарії, не повинні відпускати Вакарчука з сесійної зали, тому що він повинен нести відповідальність за фракцію, яку завів до Верховної Ради. Неправильно, якщо піде тільки він. Нехай вся фракція «Голос» пише заяви разом з ним і особисто я тільки в такому вигляді проголосую «за». І я, до речі, не один. Багато колег, з якими я спілкувався з цього приводу, теж натиснуть червону кнопку, якщо голосування про позбавлення мандата стосуватиметься тільки Святослава. Тому, не виключено, що 226 голосів не набереться і йому доведеться проти власної волі нести нелегкий депутатський хрест. Було б дуже хорошим уроком на майбутнє», - резюмує Качура.

Одного разу у без перебільшення геніального, покійного нині актора Богдана Ступки запитали про те, яка роль в його житті була найгіршою. «Міністра культури України», - відповів він. Святослав Вакарчук, схоже, не вважає найгіршою своєї «піснею» депутатство і все, що з ним пов'язано, оскільки, заявляючи про намір скласти мандат, запевняє, що продовжить займатися активною політичною діяльністю поза стінами парламенту. Що викликає лише подив: так, навіщо було мандат здавати?..

Наталія Ромашова