Чорні акорди вересня: чи розбудить союзників ракетний терор Москви

У вівторок, 3 вересня, рашисти завдали ракетного удару по військовому Інституту зв'язку, що розташований у Полтаві. Відомо про понад півсотню загиблих і більш ніж 200 поранених. Число жертв, швидше за все, не остаточне. Президент Зеленський, коментуючи приліт у Полтаві, заявив про удар двома балістичними ракетами. Відразу після удару скандально відома нардеп Мар'яна Безуглая заявила про те, що приліт був за побудовою, яку вивели на плац командири. Її спростували деякі телеграм-канали, заявляючи, що начальство вишу не винне, побудови не було, а курсантів практично одразу після початку тривоги відвели до укриття. Тим часом це суперечить офіційній позиції Міноборони, за якою в сховище взагалі ніхто спуститися не встиг, оскільки приліт був фактично відразу після оголошення повітряної тривоги.

За даними деяких ЗМІ, Держбюро розслідувань (ДБР) порушило справу за статтею «службова недбалість» - що недвозначно натякає на недотримання керівництвом вишу заходів безпеки при обстрілах. До речі, про те, що напередодні ракетного удару було урочисте шукування, повідомляє відомий журналіст Юрій Бутусов. «На одній із локацій військового інституту у Полтаві зібрали одночасно щонайменше 250 осіб для заходу», - повідомив він. За інформацією Бутусова, «про масові збори у Полтаві дізналася ворожа агентура».

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Як пише The Times, цей удар є «одним із найбільш смертоносних» за весь час війни. Справді, одним із, оскільки великі прильоти до навчальних центрів ЗСУ вже бували. Наприклад, 17 травня 2022 року у навчальному центрі «Десна» у Чернігівській області, де загинули 87 людей.

На тлі ракетного терору, який продовжує путінська Росія, союзники зараз сперечаються про те, чи можна чи ні збивати «залізо» агресора самотужки на своїй же території. Зокрема, недавно глава МЗС Польщі в інтерв'ю Financial Times заявив, що прикордонні з Україною країни просто зобов'язані збивати російські повітряні цілі, щоб убезпечити своїх громадян. Тобто, якщо ти бачиш, що до тебе щось наближається, не треба чекати, коли це щось впаде тобі на голову, а необхідно ліквідувати об'єкт на суміжній території. Зазначимо, що за кілька днів до цієї заяви командувач збройних сил республіки генерал-майор Мацей Кліш повідомив, що в повітряний простір країни, ймовірно, вторгся російський дрон. Однак після цього він кудись зник, тож збити його так і не змогли. І подібні інциденти останнім часом почали виникати дедалі частіше. І крім Польщі, до Румунії, яка також є членом НАТО, теж час від часу щось прилітає.

Тим часом в Альянсі, що дуже показово, відреагували буквально миттєво і вустами заступника генерального секретаря НАТО Мірчі Джоане закликали польського міністра радитися з партнерами, перш ніж робити подібні заяви.

Як відомо, президент Володимир Зеленський наполягає, щоб союзники допомагали збивати російські ракети за аналогією до того, як вони це робили під час атаки Ірану на Ізраїль. Партнери ж відповідають відмовою. Але так чи інакше ми бачимо, що така можливість хоча б аналізується. «Можна припустити, що слова Радослава Сікорського більше орієнтовані на внутрішню аудиторію, яка відчуває побоювання щодо всього, що відбувається. До речі, нещодавно польський Сенат спростив правила застосування зброї під час охорони державного кордону. Насамперед це стосується білоруського напряму, де, як і раніше, тривають так звані атаки мігрантів. Але загалом, відомо, що від Варшави нічого очікувати збивати дрони, ракети та інші мети РФ без відмашки НАТО, саме США. Але те, що поляки, нехай навіть керуючись своїми меркантильними інтересами, періодичні підігрівають цю тему, для нас йде в плюс. Тим більше зараз, коли ракетні удари посилилися, а стратегічний союзник в особі Вашингтона «морозиться», не даючи Києву добро на завдання ударів углиб території країни-агресора. Втім, не виключаю, що після жахливої трагедії у Полтаві в Білому домі прийдуть, нарешті, до свідомості і відвернуть увагу від своїх виборчих пристрастей», - зазначає у розмові з Lenta.UA близький до Банкової політолог. За його словами, на четвертому поверсі президентського Офісу (там розташований кабінет глави держави – ред.) не просто роздратовані - до краю обурені страусиною позицією Вашингтона, на який орієнтуються і великі європейські гравці, зокрема Берлін та Париж. Тим часом, представник Держдепу США Джон Кірбі, коментуючи удар РФ по Полтаві, абсолютно нічого проривного не сказав. Він лише повторив мантру про те, що Сполучені Штати будуть з Україною стільки, скільки потрібно.

Тим часом Китай, який має масу важелів тиску на Путіна, замість того, щоб, дивлячись на російський тероризм приструнити, нарешті, кремлівського злочинця, обговорює свої мирні ініціативи.

Зазначимо, що за два з половиною роки повномасштабної російсько-української війни низка країн та об'єднань Глобального Півдня встигла висунути свої плани врегулювання «конфлікту». З конкретними пропозиціями виступили КНР, Бразилія, Індонезія та Африканський союз. Однак останніми місяцями намітилася тенденція фактичної відмови від власних ініціатив та підтримки китайського плану, сформульованого Сі Цзіньпіном. Першим його підтримав президент Бразилії Луїс Інасіу Лула да Сілва. І ось у вівторок, 3 вересня, китайсько-бразильську ініціативу, яка з деяких пір фігурує в медіа саме в такому визначенні, підтримав президент ПАР Сиріл Рамафоса – також співавтор однієї з мирних пропозицій. Цей персонаж, до речі, бував в Україні і на власні очі бачив, які сліди по собі залишають путінські «визволителі». Проте, як бачимо, теж грає свою гру. Напередодні саміту Китай-Африка, який відбудеться в Пекіні 4-6 вересня, південноафриканський лідер провів переговори face to face з товаришем Сі, під час яких він і приєднався до так званого мирного плану китайців. Підтримку китайсько-бразильського «спільного розуміння щодо шляхів політичного врегулювання української кризи» було зафіксовано й у спільній заяві Сиріла Рамафоси та Сі Цзіньпіна за підсумками переговорів.

«Обидві сторони погодилися з тим, що всеосяжний діалог та мирні переговори є єдиними життєздатними політичними способами пошуку довгострокового вирішення кризи. Обидві сторони закликають відповідних учасників конфлікту дотримуватися трьох принципів: не розширювати поле бою, не ескалювати бойові дії та не допускати провокацій», - наголошується в документі.

Таким чином, китайсько-південноафриканська заява повторює три основні принципи, опубліковані раніше КНР та Бразилією. Щоправда, у бразильсько-китайському зверненні також наголошувалося на неприпустимості використання зброї масового знищення, включаючи ядерну, і містився заклик уникнути ядерної кризи. Крім того, дві країни тоді (справа відбувалася напередодні червневого інавгураційного «Саміту миру» у Швейцарії) виступили за скликання «належного часу» міжнародної мирної конференції, яку визнають і Київ, і Москва.

На початку серпня в МЗС КНР стверджували, що саме на їхню мирну ініціативу «позитивно відреагували понад 110 країн світу». При цьому президент Зеленський заявляє, що Пекін не пропонував жодних планів, а зробив «просто політичну заяву», яка є «лише на папері». Бразилія, на думку нинішнього господаря Банкової, чинить так само, використовуючи «політичну риторику».

Водночас чинний гарант української Конституції за останні місяці кілька разів припускав скликання другого «Саміту миру», на який могли б запросити і країну-агресор. Зе пояснив таку позицію тим, що більшість країн світу підтримують діалог між сторонами, що конфліктують, а тому Київ не бачить можливості цьому чинити опір. Щоправда, основою подібних переговорів, упевнений Володимир Зеленський, має стати його «формула миру», а не будь-який інший план, зокрема китайський.

Дуже показово, що недавно Путін, який якраз після старту Курської операції, остаточно «поховав» тему переговорів, раптово заявив, що «Росія ніколи від цього не відмовлялася» і РФ готова, якщо в України «виникне бажання не на словах, а на ділі переходити до мирних переговорів та вирішувати ці питання мирними засобами».

Путінські «мирні засоби» у вигляді ракетно-дронового заліза з неба українці бачать буквально 24/7. Однак їх впритул не помічають ні у Вашингтоні, де, наче мантру повторюють заїжджене слово «ескалація», ні в Пекіні, який реально міг би вкрай швидко поставити на місце Путіна і покласти край його нікчемній у всіх сенсах «спецоперації».

Після того, як Україна ще не відійшла від трагедії в Полтаві, на світанку 4 вересня РФ продовжила свій злочинний шлях, завдавши чергового удару з неба. Результат – у Львові семеро людей, серед яких 3 дітей загинули (фактично цілу сім'ю було вбито, живим залишився тільки чоловік) і ще 35 отримали поранення різного ступеня тяжкості. Тим часом, судячи з блякло-млявої реакції США на останні терористичні акти країни-агресора та відсутність навіть такої з боку КНР, схоже, геноцид українців став для глобальних гравців нормою, а не кричущим нонсенсом. Безкарність, як відомо, породжує вседозволеність, смаком якої, насамперед через відсутність рішучих кроків цивілізованого світу продовжує насолоджуватися кремлівський диктатор, якого особисто Байден називав убивцею. Називав, але сьогодні продовжує лише мовчки спостерігати за його злочинно-кривавою ходою.

Читайте також: Аварійно-рятувальні роботи закінчили у Львові

Читайте також: У Львові продовжує зростати кількість жертв ракетної атаки