Чому Шкарлета протягнули, а Вітренка «прокотили»: як нардепи Кабмін комплектували

Учора в сесійній залі єдиного законодавчого органу країни кипіли ті ще пристрасті, викликані призначеннями високопоставлених членів Кабміну. Зокрема, під «прицілом» власників мандатів виявилися три діючих міністерства - освіти, енергетики, ветеранів та одне відомство, повернене після реорганізації до «життя» - аграрно-промислового комплексу. Без особливих проблем і палких дискусій в четвер, 17 грудня, пройшло тільки призначення керівника реінкарнували міністерства АПК. Кандидатуру 32-річного Романа Лещенка підтримали 242 парламентарія при необхідному мінімумі в 226 голосів. Зелену кнопку натиснули 191 нардепів від пропрезидентської «Слуги народу», шість представників ОПЗЖ, а також близькі до олігарха Ігоря Коломойського депгрупи «За майбутнє» та «Довіра».

За великим рахунком, успішність голосування була зумовлена тим, що незадовго до призначення Лещенко Верховна Рада знизила з діючих 20% до 14-ти ставки ПДВ для аграріїв, що було головною умовою аграрного лобі для підтримки кандидатури міністра.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

До свого призначення в Кабмін, Лещенко, якого називають фаворитом персонально президента Зеленського, з червня поточного року очолював Держгеокадастр, а до цього - з 1 жовтня 2019 року був уповноваженим глави держави із земельних питань. Новоспечений аграрний міністр закінчив юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, має ступінь доктора філософії в галузі права. З 2013 року викладає в рідній альма-матер, паралельно займаючись аграрним консалтингом.

Чому саме зараз у Зеленського вирішили «воскресити» Мінагрополітики, виразно не можуть пояснити навіть в «Слугу народу». Деякі представники провладної фракції в неформальних бесідах припускають, що цей крок зроблений для того, щоб вивести аграрні держпідприємства, що знаходяться зараз під крилом Мінекології, в окремий кейс, який буде курирувати «свій» міністр. Як кажуть в кулуарах, Володимир Зеленський нібито залишився дуже задоволений роботою Лещенка на позиції глави Держгеокадастра в частині супроводу «під ключ» земельної реформи, тому вирішив розширити горизонти його професійних можливостей.

Більше ніж півроку, перебуваючи в статусі «в.о.», чекав свого часу стати повноправним міністром освіти і науки Сергій Шкарлет. Незважаючи на шлейф скандалів, пов'язаний з плагіатом у наукових роботах, його критикою мовного закону, на його призначення наполягав особисто президент. Однак буквально до моменту голосування кадрова доля пана Шкарлета висіла на волосині - його кандидатуру не підтримували не тільки опозиційні «Голос», ЄС і «Батьківщина», а й чимала частина представників «Слуги народу».

В кінцевому підсумку нібито після персонального дзвінка від «першого» (так у президентській фракції називають Зеленського, - ред.) «за» Шкарлета проголосувало мінімально необхідну для результативного рішення кількість нардепів - 226. Крім «слуг» його підтримали депгрупи «Довіра» та «За майбутнє», а також ОПЗЖ Віктора Медведчука. Влітку, нагадаємо, депутатський корпус відмовився його призначати, тому уряд 25 червня призначило Шкарлета заступником міністра і відразу ж виконуючим обов'язки міністра.

Цілком можливо, влада не піднімала б на біс питання призначення Сергія Шкарлета на міністерську посаду, залишивши його «вічним» виконуючим обов'язки. Але справа в тому, що недавно ВР прийняла закон, згідно з яким, перебувати в статусі «в.о.» міністра тепер можна не більше тридцяти днів. По закінченню цього терміну має бути нове голосування. Очевидно, що така «карусельна» перспектива не влаштовувала Банкову.

Ставши повноцінним міністром при мінімальній підтримці депутатського корпусу, 48-річний Сергій Шкарлет був змушений приймати присягу під крики опозиціонерів: «Ганьба!».

А ось наступне кадрове призначення, хоч і розглядалася без шумового супроводу незадоволених нардепів, стало, мабуть, найгучнішим. Колишній топ-менеджер НАК «Нафтогаз» Юрій Вітренко був буквально за крок від нових кар'єрних перспектив - в Офісі президента йому вирішили віддати не просто посаду міністра енергетики, а й місце профільного віце-прем'єра. Однак стався казус - Верховна Рада провалила голосування.

Причин, за якими нардепи, попри протекцію ОП, «прокотили» повз Кабміну сина відомого проросійського політика Наталії Вітренко, є кілька. Перша - суто емоційна. На відміну від більшості кандидатів на міністерські позиції Вітренко не зустрівся напередодні голосування з монобольшінством, на фракційному засіданні якого за нього агітував особисто Володимир Зеленський. У такий відповідальний час він перебував за межами України і спілкувався зі «слугами» за допомогою wi-fi прямо з салону літака. Це не могло не зачепити самолюбство нардепів.

Друга причина фіаско - цілком раціональні. Проти Вітренка знайшлося дуже багато різнопланових аргументів: одним не подобається його близькість до олігарха Ігоря Коломойського, який до слова, рік тому просував Вітренко на прем'єрський пост, іншим - історія з уже відсуджені у держави 4 млн доларів і спробою отримати напередодні призначення преміального «хвоста» в розмірі знову-таки $ 4 млн, третім не до душі вся політика «Нафтогазу» в період керівництва тандему Коболєв-Вітренко.

Вельми показово, що сам кандидат не зміг виправдатися за жодним з перерахованих пунктів, тому весь його актив склали 153 пропрезидентських депутатів з «Слуги народу» і три десятка мажоритарників з груп-сателітів - «За майбутнє» та «Довіра». Категорично проти Вітренка в пропрезидентської політсили виступили дві внутрішньофракційні групи: нардепа Іллі Павлюка, якого пов'язують з Ринатом Ахметовим, а також спікера Дмитра Разумкова, який теж останнім часом прислухається до найбільшого українського олігарха.

Ахметову приписували вплив на колишню керівницю енергетичного міністерства Ольгу Буславець, яку звільнили місяць тому.

Як розповідають джерела в ОП, в ході недавньої віртуальної співбесіди з Вітренком, Разумков адресував йому наступні питання: «Наскільки морально виглядає позов до держкомпанії НАК« Нафтогаз », коли в бюджеті колосальний дефіцит і не виплачуються життєво важливі зобов'язання? Чи не буде у вас конфлікту інтересів і станете ви підвищувати комунальні тарифи після такої премії?». У відповідь Вітренко нібито заявив, що від позову не відмовиться, вважає, що гроші йому належать за договором. Про підвищення тарифів говорити взагалі не став.

До речі, в каламутній преміальної-кадрової історії з паном Вітренко є ще один важливий нюанс. У зв'язку з кризою і секвестром бюджету, уряд ще в лютому 2020-го прийняв постанову про обмеження виплат премій керівникам держпідприємств, яке діє до сих пір. Тобто, в разі призначення Вітренко картина вийшла б ще та: екс-топ-менеджер держкомпанії «Нафтогаз», який, до слова, за підсумками 9 місяців поточного року показав збиток в 17 млрд грн, перебуваючи на міністерській посаді, вимагає від держави в судовому порядку ні багато-ні мало - $ 4 млн. Очевидно, розуміючи всю абсурдність, в високих владних кабінетах вирішили «розрулити» ситуацію наступним чином: між Вітренко і «Нафтогазом» підписується мирова угода, за якою перший відмовляється від позовних вимог і отримує за це державні облігації на суму чотири мільйони доларів, виплати за якими наступають через п'ять років. У коментарях журналістам сам Вітренко підтвердив факт укладення такої угоди. Мабуть, з огляду на цей момент, він не сильно то і засмутився, залишаючи вчора будівлю парламенту, залишившись біля розбитого міністерського «корита».

«Спасибі всім, хто підтримував! Це дуже корисний досвід. Тепер я можу сказати своїм дітям, що не відмовився допомогти країні в складний час. І що це не мені це непотрібно. Щиро бажаю народним депутатам знайти кращого кандидата, який зможе зробити нашу країну сильнішою», - з неприхованим нотками іронії написав згодом у себе на Facebook Юрій Вітренко. Таким чином, в програші фактично виявилася Банкова, віддавши йому солідні фінансові лаври авансом.

Тому, не дивно, що лідер фракції «Слуга народу» за підсумками провального голосування коментував ситуацію з вельми засмученим виразом обличчя - Давиду Арахамії, який не зумів забезпечити голоси за Вітренко, за чутками, дісталося «на горіхи» персонально від президента Зеленського. Арахамія каже, що до питання розгляду кандидатури Вітренка монобільшість повернеться вже в січні 2021 року. Але чи погодиться тепер на це Вітренко, який уже отримав свою премію, нехай з відстрочкою у виплатах - велике питання.

Після палких четвергових кадрових пристрастей, в п'ятницю, 18 грудня тихо-мирно, без шуму і пилу нардепи заповнили ще одну урядову посаду, 248 голосами підтримавши кандидатуру Юлії Лапутиної на пост міністра у справах ветеранів.

Це крісло звільнилося минулого тижня, коли 65-річний Сергій Бессараб через стан здоров'я написав прохання про відставку. Лапутіна майже 30 років служить і працює в Службі безпеки України. У квітні 2014-го, на зорі російсько-української війни, вона поїхала на фронт, де в складі першої групи СБУ охороняла краматорський аеропорт від сепаратистів з групи Гиркин. У 2018 році стала другим генералом-жінкою в історії нашої країни. Останні шість років працює на посаді заступника начальника Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки СБУ - займається протидією так званим гібридним загрозам.

Наталія Ромашова

Читайте також: Рада призначила нового міністра аграрної політики

Читайте також: У "Слузі народу" знову будуть намагатися призначити Вітренко міністром