Братська допомога. Як СРСР з Ізраїлем воював

У своїй книзі «Радянсько-ізраїльська війна 1967 — 1973 рр.» Ізабелла Гінор і Гідеон Ремез проаналізували безліч документів на івриті, російською та англійською мовами, зібравши воєдино події тих семи років. Як підкреслює Майкл Вівер на сайті H-net, одним з найцікавіших джерел стали спогади про Війну на виснаження і Війну Судного дня, написані радянськими військовими в кінці 1980-х років.

Гінор і Ремез переконливо демонструють, що Радянський Союз був не тільки закулісним ляльководом, а радянські військовослужбовці виконували не тільки функції радників і інструкторів, що навчали єгипетських колег, а й боролися разом з ними. Більш того, в цій війні на боці Єгипту брали участь кілька підрозділів, повністю укомплектованих радянським особовим складом. В першу чергу, це стосується сил ППО.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Радянські пілоти грали ключову роль у місіях єгипетської авіації над Синаєм у 1968 році. Потім, в грудні 1969 року до Єгипту прибула ескадрилья радянських винищувачів МіГ-21. Ними керували радянські пілоти, про що свідчать записи перехоплених переговорів російською мовою. У небі над Єгиптом радянські та ізраїльські льотчики билися один проти одного. Наприклад, 30 липня 1970 року ізраїльські літаки збили чотири радянських МіГ-21, але офіційних заяв про участь СРСР у війні не було, оскільки Ізраїль хотів уникнути подальшої ескалації.

Інші дії СРСР також мали суттєві наслідки. Наприклад, участь росіян у затопленні ізраїльського корабля «Ейлат» у жовтні 1967 року допомогло переконати США зняти ембарго на поставки зброї Ізраїлю.

Єгипет почав готуватися до нової війни з Ізраїлем відразу після підписання президентом Садатом у 1971 році договору про дружбу і співробітництво з Радянським Союзом. Гінор і Ремез відзначають, що операція з форсування Суецького каналу, як випливає з єгипетських джерел, була проведена «при повномасштабній співпраці з нашими радниками з СРСР».

У 1998 році під час урочистих заходів з нагоди 25-ї річниці участі СРСР у війні 1973 року, зі сцени говорилося про те, що крім п'яти тисяч радників, близько півтори тисячі радянських військовослужбовців безпосередньо «брали участь у бойових операціях».

У 1973 році Радянський Союз не хотів занадто втягуватися в ізраїльсько-єгипетське протистояння, оскільки військова допомога Каїру обходилася дуже дорого, і водночас не міг повністю вийти з него, бо гібридна війна з Ізраїлем відповідала його інтересам.

Єгипет і Радянський Союз створили міф про те, що радянських військових нібито вигнали з країни, хоча насправді нічого подібного не відбувалося. Гінор і Ремез доводять, що розгортання заміщаючих сил і прийом «висланих» почалися завчасно. Радянський ВМФ перекинув морську піхоту в Східне Середземномор'я на випадок можливого використання у зоні Суецького каналу, а резервування номерів в одному із київських готелів для членів сімей військовослужбовців, які повертаються з Єгипту, було явною ознакою попереднього планування, а не реакції на раптовий вихід країни-сателіта з покори.

Автори роблять висновок, що обидва партнери отримали вигоду із цієї уловки. СРСР продемонстрував, що дорога військова експедиція закінчена, а єгиптянам було приємно виглядати більш потужною військовою силою, ніж насправді.