Безпритульні мимоволі... В Україні не повинно бути "нічийних" собак!

«Маленького принца» Екзюпері читали в школі всі, багато хто перечитував у дорослому віці. Найвідоміша фраза твору: «Ми відповідаємо за тих, кого приручили», на жаль, для деяких українців – порожній звук. Знаєте, що радять сімейні психологи перед тим, як пара зважилася на дитину? Завести собаку! І не дарма, адже в такий спосіб дуже легко перевірити, чи готові ви братина себе відповідальність за живу істоту? Але реальність така, що далеко не всі розуміють серйозність такого кроку. Завести собаку: для ігор або взяти її на роботу – легко, а що робити, якщо вона постаріла, захворіла або просто набридла? Вигнати на вулицю! Ось так роблять деякі «люди» з тими, кого приручили.

В українському Цивільному Кодексі статус бездомної тварини звучить як «річ з деякими особливими правами». А що роблять з річчю? Правильно – нею користуються, а потім викидають за непотрібністю. Адекватної законодавчої бази, яка захищала б права тварин в Україні, немає, регулятор і каральні заходи відсутні. Не проводиться реєстрація як домашніх, так і безпритульних тварин. Декілька років тому Washington Post проводили дослідження серед 54 країн світу: Україна потрапила в десятку країн, що лідирують за кількістю бездомних тварин. Проблема зростає з кожним роком, і ми бачимо на вулицях все більше «безпритульних». Активісти-зоозахисники та й просто небайдужі люди б'ють на сполох: з цим треба щось робити!

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Що може допомогти?

1. Створення системи обліку та реєстрації домашніх тварин.
2. Адекватних законів, які захищали б права бездомних тварин і карали тих, хто ці закони порушує, високими штрафами та навіть позбавленням волі.
3. Ухвалення нормативних актів, які регламентували б регулювання популяцій і розмноження тварин на вулиці.
4. Здійснення програм зі стерилізації
5. Організація притулків для тварин, що загубилися, у які надавали б послуги зі стерилізації та активного пошуку нових власників.
6. Установлення правил з утримання тварин у житловому приміщенні та на прогулянці (важливий момент – прибирання за своєю твариною на вулиці результатів роботи її травної системи).
7. Виховання й просвіта населення через ЗМІ.

Ми повинні розуміти, що при дотриманні всіх пунктів вирішення проблеми відбудеться навіть не через п'ять років. Великий країні із запущеною ситуацією щодо зазначеної проблеми потрібно більше часу. 

Як це втілити в практичній площині? Не потрібно вигадувати велосипед: прикладів достатньо. Необхідно досконально вивчити політику й практику деяких європейських країн, що успішно вирішують проблему бездомних тварин, і пристосувати їх до українських реалій.

Перше, що потрібно зробити – це ліквідувати кормову базу. Де живуть собаки? Там, де є їжа. Тому необхідно захистити всі смітники й звалища парканами, правильно організувати продуктові ринки і, звичайно, винищити гризунів. Підживлення собак на вулиці – ведмежа послуга. Хочете допомогти? Краще привезіть до одного з притулків вашого міста їжу, ліки, ковдри, іграшки. Або, якщо ви вже взяли декілька тварин на своє піклування (які живуть на вулиці недалеко від вашого будинку), обов'язково зробіть стерилізацію, за можливістю сконструюйте будки й у зимовий час покладіть у них ковдри.

Науковці встановили, що у тварин, як і в людини, є окремий орган у мозку – гіпоталамус, який відповідає за емоційний стан ссавців. Це доводить, що тварини здатні відчувати любов, відданість, вдячність. Але є й інший бік медалі: якщо «люди» жорстоко поводилися із твариною, знущалися над нею, вона перестає довіряти й побоюється контакту з людиною, а часто – озлоблюється, деякі з них збираються в зграї та здатні нападати на слабких: дітей, людей похилого віку, хворих. Це дуже серйозна загроза, адже мова вже йде про людське життя.

Як вирішують проблему європейці? Декілька прикладів: 

У Чехії турбота про бездомних тварин є обов'язком поліції. Городяни, якщо бачать самотню собаку, телефонують на гарячу лінію служби, яка опікується виловом тварин. Коли собаку або кішку «селять» у притулок, шукають чіп або татуювання, за якими можна знайти власника. Якщо таких немає, на сайті міської поліції розміщують фотографії, щоб знайти собаці нового господаря. А якщо й це не спрацьовує, собака залишається жити в притулку.

Притулки в Німеччині не просто місце тимчасового утримування та стерилізації собак і кішок. Тут також відбуваються зустрічі любителів тварин. При притулках працюють школи для собак, ведуть прийом ветеринари, які проводять сеанси психотерапії з бездомними тваринами. Як правило, притулки організовуються та функціонують під керівництвом Товариств захисту тварин. А ось за викидання тварини на вулицю (така форма поведінки прирівнюється до знущання) накладається значний штраф – 25000 євро. 

В Італії, крім законодавчо-правових методів, проблему бездомних тварин вирішують освітою: у початковій школі діти навчаються поводження з тваринами разом із волонтерами зоозахисних організацій. 

В Україні можна створити хороші умови для життя кинутих тварин або тих, що народилися на вулиці, благо є волонтери, спільноти щодо захисту тварин і просто небайдужі люди. Головне – правильно адаптувати вже наявні, налагоджені світові системи до українських реалій. Але що найважливіше – потрібна політична воля влади, а з цим у нас поки туго.

Маргарита Лещенко, Місіс Україна-2018, спеціально для Lenta.UA

На заставному знімку: Маргарита Лещенко