Аль Пачіно: сім маловідомих фактів з життя суперзірки Голлівуду

Факт перший: "Весь світ - театр". На відміну від багатьох голлівудських зірок, які зовсім не грали в театрі або з'являлися там епізодично, Аль Пачіно цілком може повторити про себе монолог зі шекспірівської п'єси «Як вам це сподобається»: «Весь світ – театр/У ньому жінки, чоловіки – всі актори».

Починав він як театральний актор, грав на Бродвеї кілька років, і потім, коли час від часу робив перерви в кіно, повертався до театру у 80-ті та 90-ті роки. І вже 2010-го повернувся знову, щоб зіграти Шейлока у шекспірівському «Венеціанському купці».

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

У професійному середовищі добре відомий афоризм Аль Пачіно з цього приводу, який в одному з варіантів звучить так: "Для актора грати - все одно, що ходити канатом. У театрі канат натягнутий високо. Впадеш - так вдаришся по-справжньому. У кіно канат лежить на підлозі".

Факт другий: улюблений автор – Шекспір. Як відомо, Аль Пачіно став знаменитим після «Хрещеного батька». До речі, у довгому списку претендентів на роль Майкла Корлеона він був наприкінці, і боси кіностудії спочатку відмовлялися його стверджувати, і якщо подивитися нижче на відео нагородження його "Тоні", зрозуміло, чому - перед нами типовий "ботанік", а не гангстер. Але коли у нього з'явилася можливість зняти як режисер свій перший фільм з самим собою у головній ролі, ним став шекспірівський «Річард III». Звичайно, він сам Річарда ІІІ-го і зіграв. Хоча, з іншого боку, до рівня лиходійства та підступності шекспірівського героя Майклу Корлеоні ще тягнутися і тягнутися.

Стрічка «У пошуках Річарда» була показана у 1996-му році на найбільшому у світі фестивалі незалежного кіно «Санденс» та Каннському кінофестивалі.

Факт третій: у театрі його цінують більше, ніж у кіно. Це може здатися неймовірним, але насправді у Пачіно, легенди Голівуду, театральних «Оскарів», тобто премій «Тоні», більше, ніж «Оскарів» кінематографічних. «Тоні» він отримував двічі, 1969-го року, коли в кіно його ще ніхто не знав, і 1977-го. Обидві п'єси, в яких він грав, немає сенсу називати, їх усі забули, і уривків із них немає навіть у англомовному YouTube. Залишилося лише коротке відео одного з нагороджень.

А ось «Оскара» за всю свою кар'єру Аль Пачіно отримав лише одного, хоча був номінований на нього 9 разів.

Факт четвертий: іноді у ньго не виходила роль гангстера. Точніше, не в нього, а в його героя, як у фільмі «Собачий полудень», де Аль Пачіно грає невдаху грабіжника банку, до якого поступово переймаються симпатіями не тільки роззяви на вулиці, а й взяті в заручники банківські співробітники. До того ж гроші йому потрібні не для себе, а для його партнера – герой Аль Пачіно ще й гей, що у 1977-му році, коли знімався фільм, створювало великі незручності в житті. До речі, за цю роль він був номінований на одного з тих «Оскарів», яких не отримав.

Факт п'ятий: одного разу він програв у боротьбі за «Оскар» самому собі. Йдеться про мелодраму «Крамер проти Крамера». Головну роль у ньому запропонували Аль Пачіно, але він від неї відмовився – і тоді її віддали Дастіну Хоффману, з яким вони в ті роки були дуже фактурно схожі. Сам Пачіно теж був номінований того року на «Оскара» за роль у фільмі «Правосуддя для всіх», але програв Хоффману, який отримав нагороду саме за «Крамера проти Крамера». Так Аль Пачіно, по суті, програв самому собі.

Факт шостий: «Я не розумів, як працюють гроші», - написав Пачино у своїх мемуарах, які нещодавно вийшли. За "Хрещеного батька" йому заплатили всього $35 тис, але вже в середині 2000-х років, коли Пачино влаштувався в Лос-Анджелесі, він мав 16 автомобілів і платив $400 тис своєму ландшафтному дизайнеру. Тоді ж Пачіно орендував приватний літак, щоб відвезти своїх трьох на той час дітей на канікули до Європи, де в Лондоні він орендував цілий поверх готелю Dorchester. "У мене було 50 мільйонів доларів, а потім нічого", - згадує Пачино.

Факт сьомий: Пачино, як він, знову ж таки, зізнався у своїх мемуарах, віддав на благодійність весь свій гонорар за роль у фільмі Вільяма Фрідкіна Cruising ("Розшукуючий"). У ньому актор грав поліцейського, який працює під прикриттям і відвідує садомазохістські клуби гомосексуалістів Нью-Йорка, щоб знайти їхнього серійного вбивцю.

Після виходу фільму Пачіно вірішив, що він "експлуатує ЛГБТК-спільноту". "Я взяв гроші, а їх було багато, і помістив їх у безвідкличний трастовий фонд, - розповів актор. - Я віддав їх на благодійність, і з відсотками вони змогли протриматися кілька десятиліть. Не знаю, чи це заспокоїло моє сумління, але принаймні гроші принесли користь».

Фото: Pinterest