70 років тому помер головний колабораціоніст Франції маршал Петен

Батьки майбутнього маршала були селянами — у військову академію Сен-Сір Філіп вступив завдяки дядькові. Кар'єру офіцера не можна назвати стрімкої — полковником Петен став в 55 років, а три роки по тому задумався про відставку. Але в 1914-му почалася Перша світова, і командир піхотного полку, який успішно вивів свою частину з оточення, був призначений бригадним генералом і нагороджений орденом Почесного легіону.

Справжню славу принесла генералу битва під Верденом в 1916-му, після якої він отримав прізвисько «Верденський лев». У квітні 1917 року Петена призначили начальником генштабу, а рік по тому він був удостоєний звання маршала Франції.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

У політиці популярний в країні командувач участі не брав, хоча в 1934-му праве видання Le Petit Journal заговорило про нього як про кандидата в диктатори. Рік по тому зазвучало гасло «Нам потрібен Петен!», але, попри симпатії правих кіл, сам військовий відкидав ідею державного перевороту.

Навесні 1939-го він став послом в Іспанії, де встановився режим Франсіско Франко, але з початком Другої світової повернувся на батьківщину. В уряд, втім, маршал увійти відмовився, вважаючи війну з Німеччиною нераціональним кроком.

Це пояснює його поведінку влітку 1940-го, коли, після падіння Парижа, Петен став прем'єром і негайно почав переговори про мир. Де Голль, який відправився в Лондон і по радіо закликав французів продовжувати війну, опинився у меншості.

10 липня був прийнятий закон, що наділяв маршала диктаторськими повноваженнями. Він отримав посаду глави Французької держави, відомого як режим Віші, за назвою міста, який був його столицею.

Перемир'я з німцями (простіше кажучи, капітуляція) дозволило уникнути окупації півдня країни, але незалежність ця була досить умовною. 24 жовтня 1940 Гітлер і Петен зустрілися в Монтуаре, і статус Віші як фактичного протекторату Німеччині ще більш зміцнився. Французька держава взяла на себе зобов'язання допомагати нацистам у війні з Англією, надаючи Вермахту бази у своїх колоніях. Крім того, вводилися антисемітські закони, і в цій сфері режим Віші дійсно виявляв ініціативу, іноді випереджаючи кураторів з Берліна.

Втім, сам маршал наполягав, що всі його дії визначаються лише їм самим, а міністри Віші відповідальні лише перед прем'єром. Він неодноразово порівнював себе з монархом, часом звертався до народу «діти мої», а самі звернення зазвичай починав з фрази «Ми, Філіп Петен». Фотографії маршала з'явилися в вітринах всіх магазинів, у всіх шкільних класах, його зображення тиражувалися на марках, а пісня на його честь: «Маршал, ми тут!» виконувалася на багатьох церемоніях замість Марсельєзи.

Однак в середини 1943 року популярність режиму значно впала — авторитаризм Петена і його співпраця з ворогом зробили свою справу. Поразки Німеччини на східному фронті змушували колишніх прихильників маршала все частіше йти від нього і навіть переходити на сторону Вільної Франції.

За чотири дні до взяття Парижа силами союзників німці евакуювали Петена і весь його колабораціоністський уряд в замок Зігмарінген на південному заході Німеччини.

Тут прем'єр готувався до судового процесу на батьківщині, який вважав неминучим, вважаючи, втім, що завжди діяв в інтересах Франції. У квітні 1945 року Петен попросив у Гітлера дозволу повернутися до Франції, але фюрер не відповів, і тоді старий маршал звернувся до свого колишнього підлеглого де Голля, розуміючи, що це повернення на страту.

Згідно з опитуваннями, перед початком процесу 76% французів вважали, що Петен повинен постати перед судом, при цьому 37% виступали за смертну кару. Лише 15% респондентів не хотіли переслідувати героя Першої світової.

15 серпня 1945 року Петена визнали винним у державній зраді і засудили до смертної кари та конфіскації майна. Два дні потому де Голль своїм указом пом'якшив вердикт, замінивши смерть на довічне ув'язнення.

Колишній глава Французької держави перебував у форті в Нижніх Піренеях, потім у в'язниці на острові Йе, а 29 червня 1951 року 95-річного Петена перевели в приватний будинок з охороною на тому ж острові. Тут він і помер, і був похований на острові у формі маршала Франції, попри побажання упокоїтися серед полеглих у Верденській битві.

Практично всі вулиці, проспекти і площі, названі на честь Філіпа Петена, були перейменовані, щоправда, де Голль запровадив традицію щорічно в день перемоги в Першій світовій війні покладати на могилу маршала вінок, але і ця практика була припинена в 1992 році.

«І маршал Петен теж був під час Першої світової війни великим воїном. Це реальність нашої країни, — заявив чинний президент Франції Емманюель Макрон у 2018 році, з нагоди 100-річчя перемоги в Першій світовій війні. — Політичне життя, як і людська натура, іноді більш складна, ніж хотілося б. Можна бути великим солдатом в Першу світову війну і зробити згубний вибір у Другій».

Раніше ми повідомляли, що в Парижі відбувся військовий парад в День взяття Бастилії.

Підготував Михайло Гольд, Lenta.UA

На ілюстрації: Петен вітає Гітлера в Монтуарі, 24 жовтня 1940 р.