5 кращих фільмів Брюса Вілліса

Не будемо сьогодні говорити про те, про що сьогодні знають усі (точніше - знають те, що повідомляє його дружина) - стан здоров'я (точніше - нездоров'я) Брюса Вілліса і згадаємо його найкращі "кінороки", коли він був у Голлівуді "зіркою №1".

Ця ситуація чудово обіграна у фільмі маститого Баррі Левінсона «Одного разу в Голлівуді» (2008). Там на зйомках фільму, який має за два тижні відкривати Каннський кінофестиваль, його продюсер у виконанні Роберта Де Ніро намагається умовити запрошену зірку, яку грає Вілліс, зголити бороду, оскільки за сценарієм він має бути гладко поголений.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Брюс же, як і належить зірці першого рангу (а, можливо, як сам Вілліс у житті) робити це заради одного з багатьох фільмів за його участю, не хоче і влаштовує не просто скандали. а повний розгром на кіностудії. І цим ставить під удар усю знімальну групу, на що йому, зважаючи на все, начхати – хоча врешті-решт виконує прохання.

Згадали ми про багато фільмів не просто так - навіть до «Міцного горішка», який зробив актора знаменитим, їх було достатньо. Тим не менш, 33-річного актора мало хто знав, і звичайно, ніякої зіркою він не був, поки раптом не витягнув щасливий квиток, на якому було написано «поліцейський Джон Макклейн».

Перший «Міцний горішок» 1988 року був бомбою, як і другий, але найкращим таки став третій, де до Вілліса додався чудовий акторський склад в особі Семюела Л. Джексона та Джеремі Айронса. Там з'явився гумор і, крім того, виник мотив, який потім повторюватиметься в багатьох фільмах з Віллісом-поліцейським або приватним детективом. А саме – геній у своїй справі, але геній, який спився через особисті негаразди.

Класик кінематографа (всі чотири «Смертельні зброї», «Омен» і недооцінені «Вбивці» зі Сталлоне та Бандерасом)) кінорежисер Річард Доннер використав цей мотив у своєму блискучому поліцейському трилері «16 кварталів» (2005), де корумповані копи просять свого колегу, що відпрацював зміну, героя Вілліса (Джек Мослі), супроводити до суду чорношкірого злочинця (репер Мос Деф у ролі Едді Банкера).

Проблема тут у тому, що Едді може дати на них свідчення, і копи вважають, що кращої кандидатури, Мослі, який страждає від жорстокого похмілля, для того, щоб вони могли по дорозі, яка проходить через 16 кварталів, ліквідувати небажаного свідка, не знайти.

І справді, вже на початку фільму Мослі, всупереч усім інструкціям, залишає свідка одного в машині, а сам іде у винний магазин. Але, повертаючис із магазину з покупкою, бачить, що Едді намагаються застрелити, і автоматично, впустивши жадану пляшку на асфальт, вбиває нападника – ну а далі починається дорога до суду з усіма сюжетними поворотами.

До речі, дует «білий і афроамериканець» у фільмах з Віллісом був використаний майже так само часто, якщо говорити термінами джазменів, стандарт «поліцейський, що спився». Крім вже названих фільмів, це ще «Останній бойскаут» (1991), де Брюс зіграв одну з найкращих своїх ролей, яка багатша та «об'ємніша», ніж Джон Макклейн. До того ж там чудовий гумор, а темношкірий Деймон Вейанс грає не гірше за Семюела Л. Джексона і Моса Дефа.

«16 кварталів» стали б останнім фільмом, в яких Вілліс грає на повну котушку, якби не два блискучі пародійні шпигунські трилери «РЕД» (2010 і 2013) з безоднею гумору та іронії, що зібрали зірковий склад в особі самого Вілліса, Джона Моргана Фрімана і Хелен Міррен, що буквально купаються від задоволення від своєї роботи.

Говорячи про найкращі роботи Вілліса, не можна не згадати також «Місто гріхів» (2005) Роберта Родрігеса – екранізацію чотирьох графічних романів у стилі «нуар» одного з найкращих художників коміксів за всю історію Френка Міллера, яка отримала на кінофестивалі в Каннах приз «за візуальну загостреність». 

Зараз все це в минулому, як, наприклад, і в Алена Делона, але зірки такого масштабу (хоча Делон все-таки як актор сильніший) залишаться в історії кіно. Можна було б написати "навіки", але хто знає, чи буде кінематограф у такому ж вигляді, в якому ми його знаємо сьогодні, років, скажімо, через сто. Хто зараз, окрім кінознавців, пам'ятає про таких зірок 20-х років минулого століття як Дуглас Фербенкс. Макс Ліндер, Роско Арбакль, Аста Нільсен та інші?

Фото: Pinterest