140 років тому президент США був застрелений своїм скривдженим прихильником

Уродженець Іллінойсу проповідник Шарль Гіто був вельми неврівноваженим персонажем, якому ніяк не вдавалося досягти успіху в житті. У 1870-х він намагався працювати адвокатом в Чикаго, потім повернувся до богослов'я, виступаючи перед усіма, хто був готовий його слухати.

У 1880 році Гіто вирішив спробувати себе в політиці, підтримавши кандидата від Республіканської партії Джеймса Гарфілда. Власне, все його «політтехнологічні» заслуги обмежуються текстом однієї промови, роздрукованої у вигляді листівок і переданої автором в Республіканський національний комітет. Промова не зіграла ніякої ролі в президентській кампанії, але не дуже адекватний Гіто вважав себе одним із «батьків» успіху республіканців на виборах. За надані послуги Шарль розраховував отримати призначення консулом до Відня або, на худий кінець, в Париж.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Взимку 1880 — 1881 рр. він тинявся по штаб-квартирі республіканців в Нью-Йорку, чекаючи нагороди за свою промову, але безрезультатно. На наступний день після інавгурації Гарфілда — 5 березня 1881 року — Гіто прибув до Вашингтона, все ще сподіваючись на винагороду. Він пройшов в Білий дім і залишив президенту копію своїй промови як нагадування про передвиборну роботу.

Наступні два місяці проповідник провів в спробах домогтися зустрічі з президентом. Прохач, який не змінював одяг, виглядав гірше з кожним днем, поки йому не заборонили входити до приймальні Білого дому. Коли 14 травня 1881 року Гіто вдалося домогтися аудієнції у державного секретаря Блейна, той велів йому забути про призначення в Париж.

Після цього ображений Шарль зайняв 15 доларів і придбав револьвер «Бульдог» з руків'ям зі слонової кістки, вважаючи, що після вбивства дорога зброя стане цінним музейним експонатом.

Наступні кілька тижнів він вистежував Гарфілда і тренувався в стрільбі. Паралельно Гіто розсилав листи (в тому числі в Білий дім) пояснюючи мотиви майбутнього замаху. Він навіть заявився у в'язницю округу Колумбія з проханням про екскурсію по установі, куди йому незабаром судилося відправитися.

З газет «месник» дізнався, що 2 липня 1881 року Гарфілд повинен покинути Вашингтон, відправившись на літні канікули. Вбивця чекав президента на вокзалі — у того не було ні особистого охоронця, ні служби безпеки.

Коли Гарфілд увійшов в зал очікування, Гіто ступив вперед і вистрілив в голову держави. «Боже мій! Що це?» — тільки й встиг вигукнути президент. Перша куля зачепила плече, а друга потрапила в спину. Сама по собі рана була не дуже небезпечною, але антисанітарія (лікарі не використовували рукавички) привела до гнійного запалення і сепсису. На тлі зараження крові і бронхіальної пневмонії президент Джеймс Гарфілд помер від інфаркту 19 вересня 1881 року, за два місяці до свого 50-річчя.

Суд над Гіто був однією з перших гучних справ в Сполучених Штатах, де підсудний наполягав на своїй неосудності. Разом з тим обвинувачений був у захваті від уваги ЗМІ, планував лекційне турне після свого звільнення і навіть розраховував балотуватися на пост президента в 1884 році.

Всі ці плани не збулися після смертного вироку, який суд виніс 25 січня 1882 року. 30 червня 1882 року, в день страти, Гіто помахав публіці з шибениці, потиснув руку своєму катові і, в якості останньої прохання, прочитав написаний ним вірш під назвою «Я йду до Господа».

Раніше ми писали про замах, вчинений на президента США Гаррі Трумена 1 листопада 1950 року.

У січні 1969-го у Боровицьких воріт Кремля стріляли в генсека ЦК КПРС Леоніда Брежнєва.

Під час святкової демонстрації 7 листопада місяця 1990 року на Червоній площі слюсар з Ленінграда вчинив замах на Михайла Горбачова.

Підготував Михайло Гольд, Lenta.UA

На ілюстрації: замах на президента Гарфілда