10 серпня 1985 року Майкл Джексон купив права на пісні The Beatles

Почалася ця історія, з якої можна робити кейс на тему, як не треба укладати музичні контракти, 1963-го року, як пізніше сказав Пол Маккартні, «десь у глухому ліверпульському провулку». The Beatles, які записали на EMI свій перший хіт Love Me Do, були незадоволені тим, як лейбл просуває його, і вирішили пошукати іншу компанію. Джордж Мартін, який згодом стільки доброго зробив для групи, як назло запропонував менеджеру «бітлів» Брайану Епстайну музичного видавця Діка Джеймса, до якого той і прийшов з візитом. І тут знову все вийшло якнайгірше для «бітлів». Епстайн, щоб перевірити ділові здібності Джеймса, прийшов до нього з демо-версією нової пісні гурту, і той при ньому відразу зателефонував і «прилаштував» цю пісню на популярне телешоу. Так питання було вирішено.

Для поширення музичної продукції, написаної Ленноном і Маккартні, була створена нова компанія Northern Songs Ltd, причому Джон і Пол отримали в ній лише по 20% акцій кожен, Епстайн і того менше - 10%, а решта 50% дісталися Джеймсу та його діловому партнеру Чарльзу Сільверу. При цьому Леннон і Маккартні мали писати для Northern Songs пісні до 1973 року. Хто тоді знав, що вже через два-три роки «бітли» пишуть геніальну музику, правами на яку матимуть якісь непоказні люди в піджаках?

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Далі – більше. У 1965-му році було вирішено щоб зменшити податковий тиск, зробити Northern Songs публічною компанією і продати частину її акцій на ринку. У результаті частка Леннона та Маккартні зменшилася до 15% у кожного, а у Джеймса та Сільвера залишилося 37,5%, тобто контролюючий пакет, Харрісон і Старр отримали 1,6%, а решта акцій розпорошилася між іншими власниками. І коли розбагатілі «бітли» спробували викупити у Джеймса і Сільвера їхню частину акцій, ті відмовили, а в березні 1969-го року раптово продали їх ATV Music, «наваривши» на цьому купу грошей і, що найголовніше, не попередивши про це Леннона та Маккартні. У результаті "бітли", які все одно не могли зі своїми частками акцій контролювати Northern Songs, їх також продали.

Але це ще не все. Сер Пол любив опікуватися новими музичними обдаруваннями, серед яких виявився і молодий ще тоді Майкл Джексон. Вони навіть записали разом кілька пісень, а Маккартні давав Джексону поради щодо музичного бізнесу, серед яких була і порада про купівлю прав. Мовляв, ми свого часу прошляпили, то ти не повтори наші помилки. І Джексон не тільки їх не повторив, а й виправив – купив у 1985-му році, коли перебував у зеніті слави та заробітків, за £24,4 млн. каталог ATV Music, у якому були практично всі (за винятком трьох чи чотирьох) пісні The Beatles.

Заради справедливості треба сказати, що роком раніше тодішній власник ATV Music, який збирав її продати, першим запропонував купити каталог Маккартні, запросивши з того £20 млн., але той, по-перше, був не готовий до цього морально (він порівняв це з тим , що ніби викуповуєш у своїх друзів вітальні листівки, які писав їм колись), а по-друге, не знайшов потрібну суму. Йоко Оно (Леннона вже не було в живих), якій він запропонував скинутися» по £10 млн., вважала цю суму надмірною.

Дружба з Майклом Джексоном,що, як і належить, у таких випадках повторював щось на кшталт «нічого особистого, Пол, це просто бізнес», природно, закінчилася. Що було з каталогом далі, це вже інша історія, а з двома «бітлами», що залишилися до цього часу в живих, - третя. Головне, що в результаті вони не постраждали матеріально – статки Маккартні оцінюються зараз у суму близько $1 млрд., Рінго Старра – у $300 млн. Але виконання пісень The Beatles (принаймні в той час, коли ще був живий Майкл Джексон) сер Пол, ні Йоко Оно як правоспадкоємиця Джона контролювати не можуть, а лише отримують авторські відрахування. З іншого боку, якби не бездарна угода 1963 року, то, можливо, у Маккартні був сьогодні не один мільярд доларів, а, припустимо, два – але навряд чи він із цього приводу сильно страждає.

Фото: Pinterest